Дзвінок, на який ми чекали, або FLEX-story продовжується

Останні два дні перед канікулами видалися більш хвилюючими для деяких учнів дев’ятих та десятих класів. Дізнайтеся чому.

1 Лісняк Лєра. FLEX, або ще на крок ближче до мрії

   Як відомо, усі найкращі речі трапляються несподівано.  Так відбулося і зі мною.  Написавши другий тур програми FLEX, я згодом геть забула про нього, присвятивши себе звичайному буденному життю. І здавалося, так ще довго триватиме, та раптом я дізналася, що розпочався обдзвін півфіналістів із міста Запоріжжя. Як не дивно, на відміну від усіх моїх друзів та однокласників, я була зовсім спокійною після цієї новини. Прийшовши додому зі школи, я не панікувала, а врівноважено чекала на дзвінок. Зрозуміла, що дійсно хвилююсь, коли вдома закінчились майже усі солодощі та фрукти. А тепер здогадайтесь, хто пропустив найважливіший дзвінок? Звичайно, я! До закриття офісу Американських Рад залишалося лише 20 хвилин, і я вже не чекала на дзвінок. Зайшовши до кімнати з черговою порцією печива , я звернула увагу на свій мобільний телефон, що сповіщав про пропущений виклик з номера +044… Наступної хвилини я почула дзвінок на телефон моєї мами, який також починався на +044. Мама увімкнула «гучний зв'язок» , і я почула, як приємний жіночий голос   привітав мене з проходженням до третього туру та попросив записати певну важливу інформацію. Поклавши слухавку, я ще хвилину сиділа мовчки, наче у «нірвані», не знаючи що робити, але мій пульс точно не стояв на місці у цей час. Та коли до мене дійшло, що відбулося, я була щаслива, що моя FLEX-story продовжується далі.

2 Слоневский Женя

Первый раз, когда мне позвонили, я был на уроке труда и заметил пропущенный вызов только на перемене. Что тут началось! Это были незабываемые чувства! Я бегал, кричал, в общем, был очень рад тому, что мне позвонили. Попытался позвонить им сам, но там было занято. С нетерпением ждал, пока мне перезвонят. И я опять пропустил вызов. Но через пару минут мне позвонила мама и сказала, что ей позвонили, рассказали, что нужно было прийти на 10 часов 22 ноября и с родителями.  Когда я пришел в 98 коллегиум, людей  там было много, хотя пришел я рано. Нас стали запускать в актовый зал, когда все собрались, началось  собрание.  На собрании рассказывали о том, что такое ФЛЕКС, отвечали на вопросы родителей и детей. Потом нам раздали анкеты и объяснили, как их заполнять. Затем родители ушли и нас разделили на три  группы. Я попал в первую группу, и мы пошли писать тест на знание английского языка ELTIS, в нем были тесты на понимание речи и текста. Затем мы писали 2 эссе, на которые нам дали 45 минут. Большинству людей хватило и 30 минут. Так же многим поставили крестики – замечания за то, что они нарушали правила. Мне выпало отвечать на следующий день. И вечером я стал готовиться  к собеседованию и игре. Пожелайте мне удачи!

3 Березовец Мария

Кажется, совсем недавно я писала про первый тур Flex`а, хотя прошло уже больше  месяца. И сегодня я хочу рассказать вам о своём дальнейшем участии в этой программе. Второй тур для меня был легче, так как первый вселил в меня уверенность. Хотя я боялась , что могу что-то  не понять и впасть в панику, но не так страшен черт, как его малюют. Во втором туре я получила лишь много хороших эмоций и проверила свои знания. И вот, буквально в этот четверг, на уроке, моя одноклассница сказала, что в нашем городе  рогулюв  обзвон участников,  прошедших в третий тур.  И тишина. Все начали немного переживать, и я считаю, это вполне нормальная реакция. Каково  было моё удивление, когда на этой же перемене позвонили моему однокласснику. «Это реально», -подумала я. Но в этот день мне не позвонили, и я решила просто забыть об этом конкурсе и не ждать. В пятницу после школы, рогу я  рогулювалась по улице со своими друзьями, в моем кармане завибрировал телефон. Конечно же,  я подумала, что это была моя мама, но каково было моё удивление, когда это был незнакомый номер, с цифрами «044». Я подняла трубку , и меня поприветствовала милейшая  девушка, имени которой  я, естественно, не запомнила,  да что говорить об имени,  если я ничего не запомнила. Хотя меня попросили взять листик и бумажку и начать писать нужную информацию, на улице этой бумажки я бы не нашла.  Так что я решила воспользоваться своей памятью, которая, скорее всего, убежала от меня на радостях. Я была очень рада, когда мне позвонили, хотелось пожимать руки прохожим и говорить, что я стала полуфиналистом программы Flex, правда, после такой выходки мне бы пришлось идти не на третий тур, а в кабинет психиатра. Поэтому я решила воздержаться и держать всю радость при себе.

Уже в это воскресенье состоится первая часть третьего тура, чего я очень жду, ибо эта программа -  отличный шанс проверить свои знания и познакомиться с новыми и интересными людьми.

Я хочу поздравить всех тех, кто  как и я прошёл в третий тур, желаю вам удачи в это воскресенье и главное  - не бойтесь!

А всем тем, кому не позвонили, я желаю не расстраиваться и попробовать свои силы в следующем году.

4 Яковенко Настя, 9-А. Дзвінок

Був сонячний будній день, який відрізнявся від інших тим, що в мене не було шкільних занять. Причина в тому, що я з деякими дівчатами десятого та одинадцятого класів поїхала писати другий етап олімпіади з української мови та літератури, тому  й не думала про щось інше, окрім неї.

Ми прибули до школи, й нам сповістили, що робота  триватиме цілих 4 години. Було оголошено про початок відліку часу, тож ми почали виконувати завдання. Особисто для мене час йшов дуже швидко.  Я й не помітила, як залишилось менше, ніж півгодини.  Повністю заглибилася у складання кросворду та написання твору. Несподівано мої думки перебиває мелодія стільникового телефона – дзвінок. Я подумала: «Мама, певне, хвилюється». Члени журі дозволили відповісти, і я вийшла з кабінету                                                                                                Я дивлюсь на екран телефона, бачу київський номер, що починається на 044.   Щось дивне коїться зі мною:  пальці починають трястися, серце вилітає з грудей. Піднімаю слухавку та чую: «Доброго дня. Це Американські Ради. Анастасіє Яковенко, вітаю, ви пройшли до третього туру програми FLEХ .” Далі я вже нічого не  чула і забула, де  знаходжусь та що  тут роблю. Водночас дивлюся на незадоволений погляд вчительки та розумію, що треба  закінчувати розмову. «Дякую, -- прозвучало з моїх уст, -- до побачення».  Чую сміх з телефону й розумію, що треба ще дізнатися дату проведення третього туру. Нарешті я почула останню фразу й повернулася до класу, щаслива, не вірячи в те, що зараз відбулося. Розумію, що потрібно закінчувати  завдання, адже залишилося не так багато часу, але моє тіло й розум наче не слухалися мене. Знадобилось декілька хвилин, аби хоч якось отямитися й доробити той кросворд. Усі мої думки були переповнені надзвичайною радістю й щастям. Куди там до олімпіади. Але я взяла себе в руки й закінчила роботу.

Вам не передати тих почуттів та емоцій, коли довгоочікуваний дзвінок може змінити всетвоє життя.

5 Лиходід Катерина, 10-А.  Танці щастя

Я  навіть не підозрювала, що пройду в третій тур Флексу. Не можу сказати, що  дуже сумнівалася у своїх силах, скоріш мене бентежила кількість людей, яка набагато краще знає англійську. Деяким моїм знайомим зателефонували ще зранку, в перший день обзвону Запоріжжя. Тому й вирішила, що мені не подзвонять. Близько 16 години подруга запросила  прогулятися на свіжому повітрі.  Я погодилася. І раптом — дзвінок, номер невідомий. Мені повідомили, що я пройшла у 3 тур!  Радість від такої новини, дійсно, не можна передати словами. Скажу тільки одне:  люди на вулиці, мабуть, ніколи ще не бачили таких танців щастя!

6 Пронякина Дарина

Была пятница 13-ое, я почему-то немного переживала по этому поводу и думала, что день будет неудачным и моё ожидание звонка с Флекса бесполезно. Но нет! В школе был сокращённый день, я рано пришла домой, зашла в группу FLEX и увидела, что начался очередной обзвон Запорожья. Так как я сильно нервничала, я захотела отвлечься, поэтому просто легла смотреть сериал, забыв об обзвоне. И вот спустя 10 минут просмотра сериала, я поняла, что у меня звонит телефон. Да, это был тот самый ожидаемый мною звонок! Когда я взяла трубку, девушка представилась, поздравила меня с тем, что я прошла и сказала дату и время третьего тура. Я была безумно счастлива, но спустя 15 минут решила, что осталось не так уж и много времени и начала готовиться к третьему туру)

7 Дулєбов Илля

13 листопада для мене стало дуже важливим днем. Я приймав участь у

програмі FLEX. Написавши 2 тур, я з нетерпінням чекав результатів. І

ось це сталося! Мені зателефонували та повідомили про проходження до 3 туру цієї програми. Я дуже розхвилювався та одночасно зрадів, що мені випав такий шанс - пройти на наступну сходинку моєї мрії – подорожі до Америки.

8 Видишева Ольга

Для мене американська програма обміну FLEX має велике значення. Мені дуже цікаво побувати в такій далекій країні як Америка, і життя у новій сім’ї цілий рік - це важливий та приємний життєвий досвід! Тому я неймовірно  чекала, коли ж мені подзвонять і скажуть , що я пройшла до третього туру.. І цей момент нарешті настав!!! В п’ятницю (13.11.) на мій телефон подзвонив незнайомий номер, я відповіла і трохи не закричала від радості! Я так напружено чекала цього дзвінка, що не могла приховувати радості у голосі під час розмови! Добре, що я усе записала, бо, напевне, нічого б не запам’ятала на радощах..! Це було неперевершено розуміти, що твої твори сподобалися американцям і вони хотіли б пізнати тебе краще!

9 Жужа Ангеліна, 10-Б. Бажаю всім удачі!

Минуло близько двох місяців після другого туру. Весь цей час був важким випробуванням для мене. І ось нарешті я дізнаюся, що починають дзвонити фіналістам, які пройшли до 3-ого туру. Саме тоді й почала згадувати всі свої есе, які  писала у другому турі. Я аналізувала свої помилки, думала, що можна було змінити, але було , на жаль,  пізно. Тому мені залишалося лише чекати. Була п’ятниця, я прийшла зі школи втомлена, але потрібно було їхати за подарунком для  подруги. Замикаю квартиру, і раптом - дзвінок.... Я в той момент не думала ні про що. Але  беру слухавку:

- Вітаю. Вам телефонують з Американських Рад. Ми хотіли повідомити, що ви пройшли у третій тур. Мої вітання.

Потім мені сказали інформацію, яка потрібна для третього туру. Спочатку після цієї розмови я  не могла повірити, що  все ж таки пройшла до третього туру, але  згодом  почала усвідомлювати, що трапилося. Цей дзвінок дійсно був неочікуваним для мене, як і у минулому році. Я вже з нетерпінням чекаю третього туру і сподіваюся, що у мене все вдасться. Іншим учасникам я також бажаю удачі й терпіння.