Вітаємо учениць нашої гімназії: Мяло Софію (3-В), Моісеєнко Вікторію (3-А), Котенко Ангеліну (4-В), які нагороджені грамотами за майстерність у розкритті теми Перемоги у Великій Вітчизняній війні у міському конкурсі дитячої та юнацької літературної творчості «Квітневі дзвони»!

Смак незабутній перемоги
Лунає досі у серцях.
Блиск переможної дороги
Дарує радість у роках.
Але згадаймо ми всі разом,
Яка була важка пора,
Коли в окопі
Горіли й билися воїнів серця.
Багато з них, немов стебло трави,
Ворожа сила в полі підкосила,
Але усіх вела вперед і гріла
Сурма неподоланної землі.
І вже зроста майбутнє покоління,
Яке повинне жити так,
Щоб з гордістю пишалися загиблі,
Що віддали життя за нас!

З Днем Перемоги вітають своїми творчими роботами учні 7-х класів:

Польських Юля, Коткін Віталій, Відішева Оля, Недужа Надія, Ісаєва Ганна, Карабута Настя, Дудкіна Аня, Гуленкова Настя, Дулєбов Ілля, Козаченко Саша, Пронякіна Дарина, Топчій Настя.

лист командира матері героя (збільшити кліком миші)

9 травня – це свято перемоги над фашистами. Я хочу розповісти про подвиг мого прадіда. Мій прадід, Тихенко Михайло Іванович, був учасником цієї страшної війни. Коли йому виповнилося 17 років, він додав собі ще один рік і записався добровольцем на фронт.

Велика Вітчизняна війна пройшла по долях багатьох людей гусеницями танків, бомбардуваннями, залишивши після себе випалену землю, скалічені долі, смерті невинних людей. Війна також доторкнулася до моєї родини.

У моєї прапрабабусі, Печеної Федори Дем'янівни, було троє синів і дві дочки. Сини пішли на фронт, з трьох повернувся один, а двоє загинули на території Литви та Югославії. Їх імена: Печений Михайло Іванович, Печений Олександр Іванович. А дідусь Гриша (Печений Григорій Іванович) повернувся і жив в Оріхові до 1984 року.

Мій прадідусь, Бритов Петро Сергійович — учасник Великої Вітчизняної війни.

Спогади дитини війни, Мартиненко Галини, що народилася 14 вересня 1928 року.

"Я жила тоді у селі Броварки, Полтавської області. Жила тоді з мамою, бо батько пішов до армії. Попід Дніпром треба було рити окопи. Моя молодша сестра хворіла на кір, тому мати не могла залишити хвору дитину, і тому рити окопи пішла я. Мені тоді було 14 років.

Пройшло вже багато десятиліть з того 9 травня, коли закінчилася Велика Вітчизняна війна. День Перемоги 9 травня залишається найбільш зворушливим, найбільш душевним святом країни. Ми молоде покоління, повинні пам'ятати про людей, що віддали своє життя за свободу і світле майбутнє нашої країни. Наш обов'язок – знати і пам'ятати про безсмертний подвиг тих, хто боровся і переміг фашизм.

Війна не обійшла стороною жодної родини. На щастя, мій прадід Іван повернувся з фронту живим.

Це світле і скорботне свято живе і буде жити в пам'яті народу. Саме цей день ознаменував переможне завершення Великої Вітчизняної війни. Дорогою ціною дісталася людству ця перемога.

Чи не найбільше втрат зазнала Україна. Під час її окупації гітлерівці закатували більше 5 мільйонів мирних громадян. Ще 3 мільйони загинули на фронтах війни, близько 2,5 мільйонів юнаків і дівчат було примусово вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

Спогади Савицького Фелікса (військовополонений, військовий, який воював в ті часи).

В околицях міста Рівно були розміщені три табори військовополонених. Бараки табору з усіх сторін обнесені колючим дротом. Полонені не вміщались у бараках, напівроздягнені у холодні січневі дні знаходились під відкритим небом.

Гітлерівські розбійники морили голодом і розстрілювали військовополонених. Багато з них помирало від голоду. Тарілка огірків 150 грамів ( сто п'ятдесят грамів), шматок хліба – таким був добовий раціон полоненого.

Війна... Лише одне слово, але навіює жахіття на кожного. Скільки всього пов'язано з нею: втрати, сльози, крики... Список можна продовжувати і продовжувати, та нічого з цього не викликає бодай найменшої посмішки.

Багатьом так хочеться про неї забути, та, на жаль, це – неможливо. Одним людям, хто був учасником війни, мабуть, й досі сняться ті страшні події, інші й дотепер витирають сльози за близькими, а третім ми лише можемо подарувати згадку про них.

Вираз: «ніхто не забутий, ніщо не забуте», - напевно, є дуже влучним, адже, крім того жахіття, у нашій пам'яті завжди залишатимуться й ті герої, які намагалися покласти йому край. Ми завжди будемо їх пам'ятати, їх усіх, без винятку,адже, йдучи у бій, вони, не задумуючись, віддавали життя за нас.

Велика Вам шана і пам'ять, наші ГЕРОЇ!

Пам'ятка учням

1.Перед вами увесь світ і у вас є шанс вибрати свій шлях! Максимально використовуйте цей шанс! Він буває не часто!

2.Будьте упевнені в собі й у своїх силах! Низька оцінка себе і своїх знань - це шлях до невдач, конфліктів і життєвих розчарувань.

3.Допомагайте один одному, підтримуйте один одного в біді і радості!