1. Бровко Людмила Василівна , учитель української мови та літератури:

- Скажіть, будь ласка, що Ви пам’ятаєте про початок і будівництво нашої гімназії?

- Я пам’ятаю великий котлован на місці нашої школи та гори піску, а потім це все перетворилося на нашу красиву гімназію .

- Що Ви відчували, коли дізналися, що будете працювати в новій школі?

- Я відчувала гордість і  радість, тому що ця гімназія знаходиться поряд  із моїм будинком .

- Чим дорога Вам наша гімназія?

- Наша гімназія дорога мені тим, що я працюю в ній з першого дня, я брала участь у її добудові . А ще тим дорога, що в цій школі свого часу навчався мій син.

2.  Рожковський Станіслав Павлович , учитель фізичної культури: 

- Скажіть, будь ласка, що Ви пам’ятаєте про початок і будівництво нашої гімназії?

- Багато чого пам’ятаю: як усе починалося, як тільки фундамент закладали, як проходило свято першого дзвоника.  До початку будівництва я займався тим, що вирішував питання щодо придбання спортивного інвентарю  ще у травні . Улітку разом з іншими вчителями брав участь у будівництві гімназії.

- Що Ви відчували, коли дізналися, що будете працювати в новій школі?

- Радість, тому що все нове дуже привабливе   , тим паче, що наша школа розташована біля каналу, де є змога порибалити. А я  на той час займався спортивним рибальством, був членом команди України і брав участь у змаганнях, тому для мене це було дуже добре тим , що я мав можливість не тільки  працювати на новому місці , а й тренуватися  для підготовки до змагань.

- Чим дорога Вам наша гімназія?

- Тим, як у пісні про нашу гімназію: « Осяяна любов’ю скарбничка наших знань, гімназія 107 - ти втілення бажань. Ти наша альма-мати , дитинства пишний цвіт, ти щиро зустрічаєш і випускаєш у світ. Пробуджуєш серця ти, натхнення нам даєш ,ти  навчаєш  працювати і промінь знань несеш. А  ми, твої нащадки,  вклоняємося тобі за ті знання, що з нами розквітли на землі.  Любов свою до тебе в серцях ми бережемо  і діточок своїх  сюди знову приведемо.  Живи і процвітай на довгії роки, бо ти взірець навчання  у кожного в житті!!!» -  оце  в мене отаке відношення до гімназії, як до образу жіночності й оберега , який нас супроводжує по життю .

3. Педаш Наталія Іванівна , учитель англійської мови:

- Скажіть, будь ласка, що Ви пам’ятаєте про початок і будівництво нашої гімназії?

- Це був напружений час, але  ми всі були дружні. Ми старалися, щоб наша гімназія була  гарною  ,щоб змогли почати своєчасно навчальний рік. То були гарні дні та приємні години, сповнені надій.

- Що Ви відчували, коли дізналися, що будете працювати в новій школі?

- Я була дуже задоволена і залишаюся задоволеною до цих пір.

- Чим дорога Вам наша гімназія?

- Мені дорога наша гімназія тим, що в нас дуже хороший колектив.

4. Люта Лариса Степанівна, учитель англійської мови:

- Скажіть, будь ласка, що Ви пам’ятаєте про початок  і будівництво нашої гімназії?

-  Гімназія повинна була бути збудована  за півтора роки, насправді її збудували за рік,  а це значить ,що будівники дуже поспішали, але однаково не встигли до 1 вересня . Заняття не починалися  ще 2 тижні , молодші школярі ходили на екскурсії, а старшокласники  допомагали батькам і вчителям обладнувати класи, збирали парти, шафи.  Ось таким був початок занять у школі.

- Що Ви відчували, коли дізналися, що будете працювати в новій школі?

- Для мене це було дуже вигідно, тому що я живу на Пісках.  А до роботи в цій школі я  4 роки працювала в Осипенківському мікрорайоні,  тобто їздила через усе місто. До того ж  склався гарний колектив . Вчителі, завучі, директор гімназії мали спільне бажання - зробити нашу школу гарною, перспективною, успішною, найкращою в районі.

- Чим дорога Вам наша гімназія?

- Мабуть, атмосферою, тому що  більшість учителів не просто намагаються  бути вимогливими, але прививають  учням інтерес  до навчання ,  вчать не боятися труднощів та поразок,  рухатися вперед.  І більшість наших учнів також зацікавлені в тому , щоб навчатися  краще , дізнатися більше. Мені подобається атмосфера навчання, що є в нашій гімназії.