Спогади Савицького Фелікса (військовополонений, військовий, який воював в ті часи).

В околицях міста Рівно були розміщені три табори військовополонених. Бараки табору з усіх сторін обнесені колючим дротом. Полонені не вміщались у бараках, напівроздягнені у холодні січневі дні знаходились під відкритим небом.

Гітлерівські розбійники морили голодом і розстрілювали військовополонених. Багато з них помирало від голоду. Тарілка огірків 150 грамів ( сто п'ятдесят грамів), шматок хліба – таким був добовий раціон полоненого.

- Від Дніпра до Устя гнали нас у верхів'я есесівці, озброєні автоматами – згадував Микола Пєтушков – Втомлені, змучені люди, котрі не могли йти, розстрілювались. Ще страшніше стало, коли нас пригнали у Ровенський табір. Тут знаходилось близько двадцяти тисяч полонених. Жахливі тортури проводилися щодня німецькими катами.

Кожного дня болісною смертю гинуло двісті п'ятдесят чоловік. Багато з них помирало від голоду або холоду. Багатьох з них розстрілювали ні за що.

В один із грудневих днів німці загнали у склад близько п'ятисот чоловік. Стояв великий мороз. Тоді у складі почали розкладати багаття. Через деякий час, після того, як розклали багаття, усіх людей спалили живцем.