
Красива й мила Україна,
кажу від серця щиро я.
І пам'ятаю ще з дитинства
твої безкрайні ті поля,
оті ліси, де пісеньки
пташки співали,
про тяжкії для всіх часи.
Де кров рікою протікала,
й стікала сумно у Дніпрі,
Я чую розповіді вітру,
Я чую вибухи гармат.
Все те було, все те ми пам'ятаєм.
Ми бачимо людей, хоча не знаєм їхніх лиць,
й не відчуваєм на собі тих пострілів рушниць.
Ми знаєм, слово є таке страшне – війна,
але пізнати, що це значить, - не бажаєм.



