Євченко Світлана Миколаївна, вчитель англійської мови

Ось і промайнули непомітно три тижні нового року. А це означає, що не за горами перша субота лютого – традиційна для всієї України дата такої чудової події , як вечір зустрічі випускників. Мені в житті дуже пощастило, бо на питання про моє місце навчання я можу з гордістю відповісти -  «Гімназія №107!» . Стати ученицею новесенької школи мені судилося в 1991 році, першого вересня.

В 2001 році , одразу після закінчення університету , мені пощастило зайняти місце в колективі рідної гімназії. Тобто , з  нашим навчальним закладом в мене пов’язано 20  років життя. Спочатку як учениця, потім як студент-практикант , і нарешті  як вчитель заходила я в ці двері.  І, хочу вам сказати, це неабияка відповідальність. Але  мені  жодного разу не довелося про це шкодувати. І от уже й мої учні повертаються  в нашу школу вчителями - колегами.  Та не лише мені так пощастило. До складу вчительського колективу входять багато випускників-колишніх гімназистів.

Тому ми і вирішили напередодні святкової щорічної зустрічі запитати саме у них, якими їм видалися роки навчання та роботи в стінах рідної школи. Надалі цим матеріалом ми започатковуємо цілий цикл статей, що буде присвячений випускникам гімназії та їх подальшій долі.